Для батьків

Сім батьківських заповідей

1. Не вважайте дитину своєю власністю – вона Божа.

2. Любіть її такою, якою вона є, навіть якщо вона не надто талановита, не в усьому досягає успіху...

3. Не очікуйте, що вона виросте саме такою, якою хочете ви, - допоможіть їй стати собою.

4. Запам’ятайте: найголовніший ваш обов’язок – розуміти й втішати.

5. Не переймайтесь, якщо не можете чогось зробити для сина чи дочки. Найгірше, якщо можете, але не робите.

6. Усвідомте: для дитини зроблено не все.
     7. Не очікуйте на вічну вдячність: ви дали життя своїй дитині, вона віддячить вашим онукам.

Почуйте серцем голос Вашої дитини

·        Окрім їжі, дайте мені тепло сердечність, безпечний спокій і вашу любов.

·        Дозвольте втішатися моїми замислами у цьому дивному світі постійних змін.

·        Дозвольте у міру своїх сил сідати, соватись, вставати, ходити, бігати, лазити, скакати.

·        Не кажіть, що я співаю, бавлюся чи експериментую "Забагато, задовго, зачасто”.

·        Дозвольте мені ставити питання і отримувати чесні відповіді, а також експериментувати, шукати і досліджувати.

·        Не ідентифікуйте ваші почуття і думки з природними потребами мого організму.

·        Не карайте мене, коли я й так переживаю за невдачі, сама ж бо невдача є вже карою для мене.

·        Говоріть до мене серцем, очима, посмішкою, вашими руками: ваші слова не завжди мені зрозумілі.

·        Нехай довкола мене живуть гарні і лагідні люди.

·        Нехай тут царює мир – передумова мого розвитку.

·        У вашій хаті відпустіть мені у власність один куточок і частину вашої уваги та вашого часу.

·        Навчіть мене розуміти й відчувати красу і тішитися – радіти з усього, хоч би навіть і з найбільшою дурнички.

·        Підтримуйте та заохочуйте мене до праці, навіть і тоді, коли я роблю ще сотні помилок.

·        Будьте терплячі до мого безладдя, я ж бо є тільки дитиною і учнем.

·        Надайте і мені частину відповідальності, вимірену до моїх сили і моїх можливостей.

·        Навчіть мене брати участь у забаві, зайнятті і праці.

·        Зважайте на мої забави і з них робіть висновки, як даватиму собі раду із життя і його труднощами.

·        Коли загадаєте мені зробити це або те, скажіть також "як” і "чому”.

·        Учиніть усе, щоб я відчувала свою значимість і потрібність для вас, своє місце у планах вашої родини та школи.

·        Будьте до мене доброзичливі та лояльні, щоб я навчалася відплачувати іншим людям тим самим.

·        Покажіть, як дотримувати обіцянки, слова.

·        Не думайте про мене лише як про немовля, коли я хочу рости і бути великою.

·        Нехай ніколи не боюся втратити Вашу любов.Не накидайте мені Ваших переляків і острахів.

·        Допоможіть мені потроху перемагати біль і марні забаганки, і тішитися майбутніми радощами.

·        Навчіть мене рівноваги, коли ви на мене гніваєтеся, але не боятися гніву, коли він справедливий і виправданий

Ваша дитина говорить неправду?

Що робити:

·        Навчіть дитину, зробивши помилку, виправляти її.

·        Покажіть на своєму прикладі, що правда завжди краще.

·        Дайте можливість дитині вчитися на своїх помилках.

·        Коли ви бажаєте щось для себе уяснити, перевірити, зробіть так, щоб малюк цього не знав.

·        Покажіть дитині, що ви її любите не за досягнення, а за те, що вона є.

Що не робити:

·        Не піддавайте на велике випробування її чесність.

·        Не захищайте дитину від наслідків її помилок.

·        Не залякуйте дитину.

Ваша дитина погано вчиться?

Що робити:

·        Зверніть увагу на те, що дитині вдається краще.

·        Приділіть дитині більше часу.

·        Знайдіть свій щоденник та полистайте його.

·        Просто поговоріть з дитиною, настройте на те, що треба тільки трішки більше постаратися.

·        Вранці, відправляючи дитину до школи, побажайте їй успіху.

Що не робити:

·        Не дорікайте успіхами інших дітей.

·        Не насміхайтесь над невдачами дитини.

·        Не потрібна надмірна жалість до дитини.

·        Не читайте нотацій.

·        Дитина і так все розуміє.

Ваша дитина упирається?

Що робити:

·        Вмійте відмовити так, щоб дитина не покладалась на відміну рішення.

·        Вмійте відокремити все погане від гарного, що є в дитині.

·        Спробуйте подивитись на світ очима дитини.

·        Щоб дитина щось робила з задоволенням - їй повинно бути цікаво.

·        Покажіть дитині, що ви засмучені.

Що не робити:

·        Не починайте суперечки.

·        Ви самі перетворюєтесь в дитину.

·        Не робіть з дитини піддослідного кролика.

·        Не уникайте дрібниць: саме вони радують та засмучують.

·        Не примушуйте силою.

ЛИСТ-ЗВЕРНЕННЯ ДИТИНИ ДО БАТЬКІВ

НЕ ПСУЙТЕ МЕНЕ. Я ЧУДОВО ЗНАЮ, ЩО Я НЕ ПОВИНЕН ОТРИМУВАТИ ВСЬОГО, ПРО ЩО ПРОШУ. Я ПРОСТО ПЕРЕВІРЯЮ ВАС. НЕ БІЙТЕСЯ ВИЯВЛЯТИ ТВЕРДІСТЬ ЩОДО МЕНЕ. Я ВІДДАЮ ПЕРЕВАГУ ЦЬОМУ. ЦЕ ДОЗВОЛЯЄ МЕНІ ЗНАТИ МІРУ І МІСЦЕ.

НЕ ЗАСТОСОВУЙТЕ СИЛУ ПО ВІДНОШЕННЮ ДО МЕНЕ. ІНАКШЕ ЦЕ НАВЧИТЬ МЕНЕ ВВАЖАТИ, ЩО СИЛА — ЦЕ ВСЕ, ЩО МАЄ ЗНАЧЕННЯ. 

НЕ ДАВАЙТЕ МАРНИХ ОБІЦЯНОК. ЦЕ ПІДІРВЕ МОЮ ДОВІРУ ДО ВАС.

НЕ ПІДДАВАЙТЕСЯ НА МОЇ ПРОВОКАЦІЇ, КОЛИ Я ГОВОРЮ І РОБЛЮ РЕЧІ, ЯКІ ЗАСМУЧУЮТЬ ВАС. ІНАКШЕ Я ЗНОВУ НАМАГАТИМУСЯ ДОБИТИСЯ ТАКОЇ «ПЕРЕМОГИ».

НЕ ЗАСМУЧУЙТЕСЯ, ЯКЩО Я ГОВОРЮ, ЩО НЕ ЛЮБЛЮ ВАС. ПРОСТО Я ХОЧУ, ЩОБ ВИ ПОШКОДУВАЛИ ПРО ТЕ, ЩО ЗРОБИЛИ ПО ВІДНОШЕННЮ ДО МЕНЕ.

НЕ ПРИМУШУЙТЕ МЕНЕ ВІДЧУВАТИ СЕБЕ МАЛЮКОМ. Я КОМПЕНСУЮ ЦЕ ТИМ, ЩО ПОВОДИТИМУСЯ ТАК, НІБИ Я — «ЦЕНТР ВСЕСВІТУ».

НЕ РОБІТЬ ДЛЯ МЕНЕ І ЗА МЕНЕ ТЕ, ЩО Я МОЖУ ЗРОБИТИ САМ. ЯКЩО ЦЕ ВІДБУДЕТЬСЯ, Я ВИМАГАТИМУ, ЩОБ ВИ ОБСЛУГОВУВАЛИ МЕНЕ ЗАВЖДИ.

НЕ ЗВЕРТАЙТЕ УВАГИ НА МОЇ БЕЗГЛУЗДІ ВИТІВКИ. ВАША ПІДВИЩЕНА УВАГА ДОПОМОЖЕ ЇХ ЗАКРІПИТИ.

НЕ РОБІТЬ МЕНІ ЗАУВАЖЕННЯ У ПРИСУТНОСТІ ІНШИХ ЛЮДЕЙ. НА ЗАУВАЖЕННЯ Я РЕАГУВАТИМУ ЛИШЕ НАОДИНЦІ, БЕЗ СТОРОННІХ.

НЕ НАМАГАЙТЕСЯ МЕНЕ ПОВЧАТИ В КОНФЛІКТНІЙ СИТУАЦІЇ. Я ВСЕ ОДНО НІЧОГО НЕ ПОЧУЮ, А ЯКЩО ПОЧУЮ, ТО НЕ СТАНУ РЕАГУВАТИ. ПОГОВОРІТЬ ЗІ МНОЮ ТОДІ, КОЛИ ВАШ ГНІВ ПОСТУПИТЬСЯ МІСЦЕМ ЗДОРОВОМУ ГЛУЗДУ.

НЕ НАМАГАЙТЕСЯ МЕНЕ ВЕСЬ ЧАС ПОВЧАТИ. ВИ ЗДИВУВАЛИСЯ Б, ДІЗНАВШИСЬ, ЯК ДОБРЕ Я ЗНАЮ, ЩО ТАКЕ «ДОБРЕ» І ЩО ТАКЕ «ПОГАНО».

НЕ ПРИМУШУЙТЕ МЕНЕ ВВАЖАТИ, ЩО ПОМИЛКИ, ЗРОБЛЕНІ МНОЮ, ЦЕ — ЗЛОЧИН. Я ПОВИНЕН НАВЧИТИСЯ РОБИТИ ПОМИЛКИ, НЕ ВВАЖАЮЧИ ПРИ ЦЬОМУ, ЩО Я НІ НА ЩО НЕ ЗДАТНИЙ.

НЕ ПРИСКІПУЙТЕСЯ ДО МЕНЕ І НЕ БУРЧІТЬ. ІНАКШЕ МЕНІ ДОВЕДЕТЬСЯ ПРИКИНУТИСЯ ГЛУХИМ, ЩОБ ЯКОСЬ ЗАХИСТИТИСЯ.

НЕ ВИМАГАЙТЕ ВІД МЕНЕ ПОЯСНЕНЬ З ПРИВОДУ МОЄЇ ПОГАНОЇ ПОВЕДІНКИ. Я, ДІЙСНО, ВІДРАЗУ НЕ ЗМОЖУ ЇЇ ПОЯСНИТИ. 

Я СПРОБУЮ САМ СОБІ І ВАМ ПОЯСНИТИ СВОЮ ПОВЕДІНКУ, АЛЕ НА ЦЕ ТРЕБА ЧАС. НЕ ЗАБУДЬТЕ, ЩО Я РОЗВИВАЮСЯ, А ЗНАЧИТЬ, ЕКСПЕРИМЕНТУЮ. ТАКИМ ЧИНОМ Я ВЧУСЯ. ПРИМИРІТЬСЯ, БУДЬ ЛАСКА, ІЗ ЦИМ. НЕ ОБЕРІГАЙТЕ МЕНЕ ВІД НАСЛІДКІВ МОЇХ ВЧИНКІВ. МЕНІ НЕОБХІДНО ВЧИТИСЯ НА ВЛАСНОМУ ДОСВІДІ.

НЕ ВІДМАХУЙТЕСЯ ВІД МЕНЕ, ЯКЩО Я СТАВЛЮ ВАМ ПРЯМІ ЗАПИТАННЯ. ІНАКШЕ РАПТОМ МОЖЕТЕ ВИЯВИТИ, ЩО Я ПЕРЕСТАВ ВАС ПИТАТИ І ШУКАЮ ПОТРІБНУ ІНФОРМАЦІЮ ТАМ, ДЕ МЕНІ ЇЇ ПРОПОНУЮТЬ.

ШКОЛИ НЕ ВВАЖАЙТЕ, ЩО ВИБАЧИТИСЯ ПЕРЕДІ МНОЮ — НИЖЧЕ ЗА ВАШУ ГІДНІСТЬ. ВАШЕ ЧЕСНЕ ВИБАЧЕННЯ І ВИЗНАННЯ СВОЇХ ПОМИЛОК ВИКЛИКАЄ У МЕНЕ ТЕПЛІ ПОЧУТТЯ ДО ВАС.

НІКОЛИ НЕ СТВЕРДЖУЙТЕ, ЩО ВИ ДОСКОНАЛІ І НЕПОГРІШИМІ.

НЕ ТУРБУЙТЕСЯ ПРО ТЕ, ЩО МИ ПРОВОДИМО ДУЖЕ МАЛО ЧАСУ РАЗОМ. ВАРТО ПОТУРБУВАТИСЯ ПРО ТЕ, ЯК МИ З ВАМИ ЙОГО ПРОВОДИМО.

НЕ ДОЗВОЛЯЙТЕ МОЇМ СТРАХАМ ПОРУШУВАТИ У ВАС ТРИВОГУ. ІНАКШЕ Я ДІЙСНО ЗЛЯКАЮСЯ. ДЕМОНСТРУЙТЕ МЕНІ ВАШУ МУЖНІСТЬ І ХОРОБРІСТЬ.

НЕ ЗАБУВАЙТЕ, ЩО МЕНІ ПОТРІБНІ ВАШІ РОЗУМІННЯ І ПІДТРИМКА.

СТАВТЕСЯ ДО МЕНЕ ТАК, ЯК СТАВИТЕСЯ ДО СВОЇХ ДРУЗІВ. Я ТЕЖ ХОЧУ БУТИ ВАШИМ КРАЩИМ ДРУГОМ.

НЕ ЗАБУВАЙТЕ, ВАШІ ДОБРІ ДУМКИ І ТЕПЛІ ПОБАЖАННЯ, ЯКІ ВИ ДАРУЄТЕ МЕНІ, ЗГОДОМ ПОВЕРНУТЬСЯ ДО ВАС СТОРИЦЕЮ.

ПАМ’ЯТАЙТЕ, ЩО У ВАС Є НАЙБІЛЬШЕ ДИВО НА СВІТІ. 

ЦЕ ДИВО Я — ВАША ДИТИНА!

 ВИСЛОВИ, ЯКІ ХОТІЛА Б ПОЧУТИ ВАША ДИТИНА:

«ТИ МЕНІ ДУЖЕ ДОПОМІГ!» «ТИ НАС ТАК ПОРАДУВАЛА! МИ ЗНАЄМО, ЩО ТИ НАС НЕ ПІДВЕДЕШ!» 

«Я ПОДУМАЛА, А ЩО ЯК НАМ ЗРОБИТИ ОТАК… ЗНАЄШ, А В БАБУСІ ВИХОДИТЬ САМЕ ТАК, ЯК МИ ХОЧЕМО, АЛЕ ВОНА РОБИТЬ ТРОХИ ІНАКШЕ…» 

«Я ТЕБЕ ТАК ЛЮБЛЮ… ТИ НАМ ДУЖЕ ПОТРІБНА…» 

«МИ З ТАТОМ ХОЧЕМО, ЩОБ … , ТОМУ, ЩО….»

«Я В ТЕБЕ ВІРЮ…», «ПОДУМАЙ ЩЕ РАЗ,… Я ТЕЖ КОЛИСЬ ЗРОБИЛА ТАКУ САМУ ПОМИЛКУ…» 

«ЯКЩО ВЧИТЕЛЬКА САМЕ ТАК ПРОСИЛА НАПИСАТИ, ТО ЗВИЧАЙНО, ЗВІСНО Ж…» 

«А ТИ ПОДЯКУВАЛА СЕРГІЙКОВІ ЗА ФАРБИ ?... А ЧОМУ ТИ НЕ ЗАПРОПОНУВАВ ТОЛІ СВОЮ ДОПОМОГУ…. Я ЗРОБИЛА Б ТАК…» 

«КОЛИСЬ ДАВНО Я ТЕЖ БУЛА У СХОЖІЙ СИТУАЦІЇ… ЗНАЄШ, Я ПОДУМАЛА, МОЖЕ Й ТОБІ ТАК ЗРОБИТИ…» 

«ДАВАЙ З ТАТОМ ПОРАДИМОСЯ… РАЗОМ МИ ВИГАДАЄМО НАЙКРАЩИЙ ВИХІД…» 

«МЕНІ БУЛО Б ПРИЄМНО, ЯКБИ ТИ… А БАБУСЯ МЕНІ ВЖЕ ДАВНО КАЗАЛА, ЩО ДУЖЕ ЗРАДІЛА Б, ЯКБИ..» 

«У ТЕБЕ СЬОГОДНІ ТАКИЙ ВОЙОВНИЧИЙ НАСТРІЙ… ТО МОЖЕ ОГОЛОСИМО ВІЙНУ БРУДУ Й ПИЛУ … ДОПОМОЖЕШ МЕНІ…»

«В ТЕБЕ ТАКЕ НЕПРОСТЕ ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ. ТИ РОЗУМНИЙ ХЛОПЧИК, ВПОРАВСЯ. АЛЕ ДОДАВШИ ЩЕ Й ОХАЙНОСТІ, ВИЙДЕ ІДЕАЛЬНО… ЩО, ЯК МИ ЗРОБИМО ТАК…» 

ВИСЛОВИ, ЯКИХ НІКОЛИ НЕ ПОВИННА ЧУТИ ВАША ДИТИНА:

«Підеш в школу, – ще довідаєшся», «Може там з тебе людину зроблять» 

«Мені такий хлопчик (таке ледащо…) не треба …!» 

«Вчитель не такий», «Клас не підходящий, – не такий, як сусідній», «Школа взагалі гірше, ніж та (якась!)» 

«Перестань! Сядь і посидь! Набрид, мотаєшся отут перед очима!» 

«Дай здачі, чого сидиш?», «Вдома ти он яка швидка, а як без мене, то нічого не варта…» 

«А чого від нього чекати гарного? Він же…» 

«То й що, що вчителька казала писати ось тут, а я тобі кажу…», «Хай собі каже вчителька, а в нас немає часу ходити на вулицю, дивитись на ту берізку… Ще чого!..» 

«І що ти за дитина така! Он у інших діти як діти…» 

«Поклади на місце! Пам'ятаєш, як минулого разу… Втомилася я вже прибирати після тебе…» 

«І коли ти вже… До тебе треба п'ять няньок, щоб витримати…», «Скільки це може продовжуватися…» 

«Ти в мене найкраща, найгарніша, не те що та Тетянка… Ніколи нічого в неї нема: ні фарб, ні клею.. Не дружи з нею…».

Десять кроків, щоб стати кращими батьками

Крок 1 Любов є найважливішою потребою усіх дітей і однією з основних передумов позитивної поведінки дитини. Батьківська любов допомагає дитині формувати впевненість у собі, викликає почуття власної гідності.

Крок 2. Прислуховуйтесь до того, що говорить Ваша дитина. Цікавтеся тим, що вона робить, відчуває.

Крок 3. Всі взаємостосунки, в тому числі й ті, що будуються на любові й довірі, потребують певних обмежень. Батьки самі мають визначити ці обмеження для дітей. Пам`ятайте, що порушення дітьми будь-яких обмежень є для них природним процесом пізнання, і не варто це розцінювати як прояв неслухняності. Діти почуваються більш безпечно, коли батьки також дотримуються визначених ними обмежень.

Крок 4. Сміх допомагає розрядити напружену ситуацію. Часом батьки бувають надто серйозними. Це заважає їм сповна відчути радість батьківства. Вмійте побачити веселі моменти і дозволяйте собі сміх при кожній нагоді.

Крок 5. Намагайтеся побачити світ очима Вашої дитини і зрозуміти її почуття. Пригадайте, як Ви почувалися, коли були дитиною, і яким незрозумілим здавався Вам світ дорослих, коли з Вами поводилися несправедливо.

Крок 6. Хваліть і заохочуйте дитину. Сподівайтеся, що дитина поводитиметься добре. Заохочуйте її докладати зусиль до цього. Хваліть за хорошу поведінку.

Крок 7. Поважайте свою дитину так, як поважали б дорослого. Дозвольте дитині брати участь у прийнятті рішень, особливо тих, що стосуються її. Прислухайтеся до думки дитини. Якщо ви змушені сказати дитині щось неприємне, подумайте, яким чином Ви сказали б це дорослому. Вибачайтеся, якщо вчинили щось неправильно по відношенню до дитини.

Крок 8. Плануйте розпорядок дня дитини. Малі діти почуватимуться більш безпечно, якщо дотримуватимуться чіткого розпорядку дня.

Крок 9. У кожній сім`ї є свої правила. Будьте послідовним в їх дотриманні і намагайтеся виявляти певну гнучкість щодо дотримання цих правил маленькими дітьми. Діти можуть бути введені в оману, якщо одного дня правило виконується, а іншого – відміняється.

Крок 10. Не забувайте про власні потреби. Коли батьківство починає надто нагадувати важку працю, і Ви відчуваєте, що Вам бракує терпіння, приділіть трохи часу лише собі. Робіть те, що приносить Вам задоволення. Якщо Ви розумієте, що втрачаєте контроль над собою і можете накричати на дитину, образити, принизити чи вдарити її, залиште дитину на кілька хвилин, порахуйте до десяти і заспокойтеся.

РЕКОМЕНДУЄМО БАТЬКАМ 

·         Радійте вашому сину, дочці.

·         Розмовляйте з дитиною турботливим, підбадьорливим тоном.

·         Коли дитина з вами розмовляє, слухайте уважно, не перебиваючи.

·         Встановіть чітко визначені вимоги до дитини.

·         У розмові з дитиною називайте якнайбільше предметів, їхніх ознак, дій з ними.

·         Ваші пояснення повинні бути простими і зрозумілими.

·         Говоріть чітко, ясно.

·         Будьте терплячі.

·         Спочатку запитуйте «Що», а потім «Навіщо і чому».

·         Щодня читайте дитині й обговорюйте прочитане.

·         Заохочуйте в дитині прагнення ставити запитання.

·         Заохочуйте цікавість, допитливість і уяву вашої дитини.

·         Частіше хваліть дитину.

·         Заохочуйте ігри з іншими дітьми. Піклуйтеся про те, щоб у дитини були нові враження, про які вона могла б розповісти.

·         Намагайтеся, щоб дитина разом із вами щось робила вдома.

·         Збирайте диски із записами улюблених пісеньок, віршів, казок та мультфільмів дитини: нехай вона слухає і дивиться їх знову і знову.

·         Намагайтеся виявити цікавість до того, що їй подобається робити (колекціонувати, малювати і т.д.)

·         Регулярно водіть дитину в бібліотеку.

·         Будьте прикладом для дитини: нехай вона бачить, яке задоволення ви одержуєте від читання газет, журналів, книг.

·         Не втрачайте почуття гумору.

·         Грайте з дитиною в різні ігри.

·         Чимось займайтеся разом усією родиною.

·         Допоможіть дитині вивчити її ім’я, прізвище, адресу.

НЕ РЕКОМЕНДУЄМО 

·         Не перебивайте дитину, не говоріть, що ви все зрозуміли, не відвертайтеся, поки дитина не закінчила розповідати, — іншими словами, не дайте їй запідозрити, що вас мало цікавить те, про що вона говорить.

·         Не ставте занадто багато запитань.

·         Не примушуйте дитину робити те, до чого вона не готова.

·         Не змушуйте дитину робити що-небудь, якщо вона крутиться, втомилася, засмучена.

·         Не вимагайте занадто багато — пройде чимало часу, перш ніж дитина привчиться самостійно прибирати за собою іграшки чи упорядковувати свою кімнату.

·         Не слід постійно виправляти дитину, постійно повторюючи: «Не так, перероби».

·         Не говоріть: «Ні, вона не червона», краще скажіть: «Вона синя».

·         Не треба критикувати дитину віч-на-віч, тим більше не слід цього робити в присутності інших людей.

 АНКЕТА «ГОЛОС БАТЬКІВ»

Мета: через батьків зібрати й уточнити більш докладні відомості про учнів: їх ставлення до школи, пріоритетність тих чи інших навчальних дисциплін, взаємини з однолітками та педагогами; виявити вплив батьків на своїх дітей.

Анкета призначена для батьків підлітків. 

Хід анкетування

При анкетуванні батьків (на батьківських зборах) важливо на початку вказати мету анкетування і показати можливість використання результатів анкети в роботі з підлітками. 

З яким настроєм  Ваш син (донька) йде до навчального закладу? 

З якими труднощами стикається в навчальному закладі Ваш син (донька)? 

Чи бувають у нього труднощі у спілкуванні з однокласниками, вчителями? 

Чи є в нього друзі в класі? Чи знаєте Ви про них? 

Чи надаєте Ви своїй дитині допомогу в підготовці до занять, у вирішенні конфліктів? 

Назвіть найкращі якості сина (доньки). 

Які риси характеру сина (доньки) Вас засмучують? 

Чи завжди збігаються думки в родині з питань виховання сина (доньки)? 

Чи могли б Ви поділитися досвідом виховання в сім'ї?

Анкета «Батьки і діти»

1.Чи знаєте ви здібності своєї дитини? 

Ні – 0

Намагаюся взнати  - 3

Так -  5

2. Чи вирішуєте разом із дитиною її особисті проблеми?

У дитини проблем не буває – 0

Навряд чи – 3

Думаю, що так -  5

3. Що ви можете сказати про темперамент своєї дитини?

Нічого – 0

Подібний до мого – 3

Знаю і зважаю на нього - 5

4. Чи звертаєте ви увагу на фізичний стан своєї дитини (поставу і т.п.)?

Не маю часу  - 0

Думаю, що так -  3

Вважаю, що це дуже важливо -  5

5. Музика, образотворче мистецтво, художня література допомагають вихованню в дитини почуття краси, гармонії?

Це марнування часу – 0

Не знаю – 3

Здається, так  - 5

6. Якщо дитина вчинила негарно, чи розумієте ви, що це може бути результатом вашого неправильного виховання?

Цього не може бути  - 0

Не знаю  - 3

Можливо  - 5

7. приходячи з роботи у розлюченому стані, ви часто вихлюпуєте свій гнів на дитину?

Так  - 0

Не замислююся над цим  - 3

Намагаюся контролювати свої емоції і залишати за дверима домівки проблеми, які стосуються роботи  - 5

8. Якби вам запропонували цікаву подорож, чи взяли б ви з собою дитину?

Люблю відпочивати на самоті  - 0

Не знаю  - 3

Обов’язково, якщо це було б можливо -  5

9.Якщо вчитель нарікатиме на вашу дитину, ви зразу розлютитесь?

Так  - 0

Дивлячись за що -  3

Вислухаю дитину і постараюсь розібратись у суті речей  - 5

10. Як ви вважаєте: дитина скоріше прислухається до вашої думки, ніж до думки когось іншого (свого товариша)?

Гадаю, що ні – 0

Безперечно  - 3

Гадаю, що моя думка має для неї вагу – 5

Підрахуємо бали

0 – 20. Батьки мають приділяти своїм дітям якомога більше уваги.

21 – 35. Батьки звертають увагу на проблеми своїх дітей, але повністю вирішувати їх не мають або можливостей, або знань, або часу.

36 – 50. Гарні стосунки в сім’ї дозволяють спільно розв’язувати проблемні ситуації, прекрасно розуміти один одного. Але не слід забувати про виховання самостійності і самодостатності